Якою є допустима межа алкоголю в крові водія?

Слава Україні! Друзі, сьогодні розглянемо питання якою ж дійсно є допустима межа алкоголю в крові водія транспортного засобу, враховуючи положення діючого в Україні законодавства, в т.ч. міжнародного, а також з огляду на технічні характеристики спеціальних технічних засобів (алкотестерів), які використовуються Національною поліцією.

Одразу зазначу, що, враховуючи практику національних судів України, максимальною допустимою межею згідно Віденської конвенції 1968 року є 0,25 мг на літр повітря, що видихається тобто 0,25 проміле. До цього варто додати похибку алкотестерів DRAGER моделей 6810 та 6820, які найбільш часто використовуються працівниками поліції, яка сягає до 0,042 проміле.

Тепер, спробуємо деталізувати це питання.

Так, статтею 130 Кодексу України про адмінправопорушення передбачено адміністративну відповідальність особи за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння. Що саме являє собою стан алкогольного сп’яніння ані вказаною статтею КУпАП, ані іншими його статтями не регламентовано.

Натомість на національному рівні працівниками Національної застосовується Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров’я України від 09.11.2015 № 1452/735, зокрема згідно пункту сьомого розділу другого такої інструкції встановлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Тобто на практиці в більшості випадків для працівників Національної поліції України підставою для притягнення водія за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння є наявність показника алкотестера більш ніж 0,2 проміле алкоголю в крові.

Натомість міжнародне законодавство регламентує дещо інший показник.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Частиною 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» встановлено: «Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору».

Пунктом 5 статті 8 Конвенції про дорожній рух (вона ж Віденська конвенція про дорожній рух) від 08.11.1968, яка ратифікована Українською СРСР 25.04.1974 і є частиною законодавства України, визначено, що в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а і у відповідних випадках у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом.

У всіх випадках максимальний рівень утримання алкоголю у крові, у відповідності з національним законодавством, не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крови або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

В даному випадку в питанні мінімального рівня алкоголю в крові водія вищу юридичну силу має саме Віденська конвенція про дорожній рух, а не вищезгадана Інструкція, якою керуються працівники поліції.

Отже, максимально допустимою межею вмісту алкоголю в повітрі, що видихається є 0,25 мг алкоголю на літр повітря тобто за показником алкотестера не більше 0,25 проміле а не 0,2 проміле як це встановлено згаданою вище Інструкцією.

Крім того, працівники поліції зобов’язані при визначенні стану рівня алкоголю в крові водія за допомогою відповідних алкотестерів тобто газоаналізаторів керуватись технічними даними та інформацією від офіційного дистриб'ютора з експлуатації відповідного приладу.

Так, для газоаналізаторів Alcotest DRAGER моделей 6810 та 6820, які найбільш часто використовуються працівниками поліції, відповідними свідоцтвами про повірку таких приладів передбачено похибку при результатах від 0 до 0,4 %о (проміле) + 0,042 %о (проміле).

Отже, до 0,25 %о (проміле) за Віденською конвенцією додаємо похибку 0,042 проміле і в підсумку маємо 0,292 проміле (у випадку визначення рівня алкоголю в крові за допомогою зазначених моделей газоаналізаторів).

Судами України неодноразово застосовувались зазначені положення Віденської конвенції, а також нормативні положення щодо похибки показів вищезгаданих моделей газоаналізаторів. Такі рішення ви можете за необхідності знайти самостійно ввівши відповідні ключові слова в графі пошуку Єдиного державного реєстру судових рішень.

Наостанок поради водіям:

1) в разі проведення поліцейським щодо водія транспортного засобу огляду на стан алкогольного сп’яніння якщо показник алкотестеру сягатиме до 0,25 проміле включно – зауважити працівникам поліції вищенаведене положення Віденської конвенції щодо максимально допустимої межі алкоголю в крові саме до 0,25 мг алкоголю на літр повітря, що видихається, а не 0,2 проміле, як то регламентує вищезгадана Інструкція, якою керуються працівники національної поліції.

У випадку якщо показник газоаналізатору сягатиме між 0,25 до 0,292 проміле включно – вимагати надання свідоцтва про повірку відповідного приладу і вказати працівникам поліції на відповідне положення щодо допустимої похибки показів такого приладу;

2) у випадку якщо все-таки протокол працівниками поліції щодо Вас складено, незважаючи на те, що вміст алкоголю не перевищив максимально допустимий рівень – варто подати до відповідного суду, на розгляд якого передано Вашу справу про адмінправопорушення, письмове, належним чином обґрунтоване, клопотання про закриття такої справи з підстав відсутності у Ваших діях складу адмінправопорушення. За необхідності варто доручити дане питання кваліфікованому адвокату.

3) головна порада - не сідати за кермо транспортного засобу після вживання алкоголю в будь-якій кількості адже це може призвести до непоправних наслідків.

Друзі, а ми з вами й надалі намагатимемось розбирати різні юридичні питання, тому пишіть в коментарях що саме вам хотілось би щоб я висвітлив.

Всім добра і миру!

Адвокат Ткаченко Сергій Олександрович 

https://www.facebook.com/advtkachenko

https://youtu.be/DxuciMlTnpU

БОРГОВА РОЗПИСКА. Правове підґрунтя та вимоги до оформлення.

Майже кожен звичайний громадянин бодай одного разу в житті писав або отримував письмову розписку про отримання або надання у борг грошових коштів. Проте не всім достовірно відомо про вимоги чинного законодавства до оформлення такого виду боргового документу і правові наслідки його складання.

Так, розписка про отримання коштів є водночас борговим документом і однією із форм укладення договору позики (ст. 1047 Цивільного кодексу України), а також прямими доказом передачі коштів від позикодавця позичальнику.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із урахуванням вимог ст. 1047 ЦК України такий договір підлягає обов’язковому оформленню фізичними особами у письмовій формі у випадку якщо сума позики становить більше 170,00 грн.

Розписка про отримання грошових коштів для можливості її подальшого використання як боргового документу повинна містити ідентифікуючі відомості про позикодавця і позичальника (боржника), зокрема ПІП, податкові номери (ідентифікаційні номери), серії і номери паспортів, адреси місць проживання обох сторін тощо.

Зазначення податкових номерів необхідно для того щоб у випадку судового спору можливо було чітко ідентифікувати особу і вказати такий податковий номер у виконавчому листі на стягнення присуджених коштів.

Розписка необхідна на випадок виникнення спорів, які як правило виникають у випадку відмови позичальника повернути позичені кошти. В такому випадку належним чином оформлена письмова боргова розписка буде належним і допустимим доказом того, що кошти були передані позикодавцем позичальнику.

Розвіювання міфів щодо боргових розписок:

Міф 1: «Якщо розписка не оформлена нотаріально - вона є недійсною».

Даний міф не відповідає дійсності через те, що чинне в Україні законодавство не встановлює обов’язкової нотаріальної форми для договору позики. Розписка буде дійсною у разі її оформлення у простій письмовій формі.

Міф 2: «Я приведу у суд двох-трьох свідків, які скажуть про те, що я кошти не позичав».

Цей міф також є надуманим з правової точки зору з наступних підстав:

По-перше, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ч. 1 ст. 1051 ЦК України).

Відтак, за звичайних обставин для оскарження договору позики, укладеного у формі розписки потрібні перш за все письмові докази, висновки експертів (як варіант про підробку підпису у розписці) і т.д., а не лише покази свідків.

По-друге, наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (ч. 3 ст. 545 ЦК України).

Тобто, якщо оригінал розписки перебуває у позикодавця а не у боржника - це є прямими доказом того, що кошти не повернуті (якщо боржник не надасть обґрунтованих письмових доказів підтверджуючих повернення коштів позикодавцю) або навпаки якщо розписка знаходиться у боржника - це свідчить про повернення ним коштів, якщо немає належних доказів іншому.

Один із варіантів судового рішення суду апеляційної інстанції, яке підтверджує дану правову позицію: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/21451217.

Підсумовуючи викладене можна визначити ключові вимоги до розписки про отримання у борг грошових коштів:

- розписка має бути написана особисто позичальником (боржником) кульковою ручкою і ним підписана;

- сторони мають повністю усвідомлювати характер правовідносин у яких вони приймають участь і правові наслідки складання розписки. В іншому випадку для уникнення непорозумінь краще звернутись за правовою допомогою до компетентного в даних питаннях юриста;

- в розписці мають бути повністю вказані реквізити як позикодавця так і позичальника, сума позики прописом у грошовій валюті України або у еквіваленті до іноземної валюти, строк (напр. на 1 рік) або термін (до певної дати) повернення коштів, розмір відсотків за користування позикою;

- при підписанні розписки і передачі коштів бажаним є присутність свідків про яких необхідно зазначити у самій розписці;

- розписка як борговий документ має знаходитись у позикодавця до повернення коштів від позичальника;

- після повернення коштів позикодавець зобов’язаний повернути позичальнику розписку або видати власноруч написану іншу розписку про повернення позичених коштів.

До статті додається зразок розписки про отримання коштів (але бажаним є власноручне написання розписки боржником):

З повагою, адвокат Сергій Ткаченко. 01.08.2015.

Якщо Вам сподобалась дана стаття - при бажанні ставте лайки і діліться нею з іншими користувачами, підписуйтесь на нашу сторінку та блог, задавайте питання на форумі до даної статті і пишіть нам про те, яку тему Ви б хотіли щоб ми розкрили найближчим часом.

І нагадуємо, що викладені в зазначеній статті правові позиції є думкою автора, яка сформована на основі норм законодавства, чинного станом на дату написання статті, а також відповідної судової практики у т.ч. самого автора.